Бактерія-вбивця. Випадкове відкриття Олександра Флемінга.

 «Коли я прокинувся вересневого світанку, я, звичайно, не планував революцію в медицині своїм відкриттям першого у світі антибіотика, або бактерії-вбивці. Але гадаю, що саме це я й зробив»

 13 вересня 1929 року шотландський вчений Олександр Флемінг на засіданні Медичного дослідницького клубу Лондонського університету вперше презентував своє відкриття – пеніцилін. Проте, доповідь не викликала у медиків ентузіазму, оскільки пеніцилін виявився дуже нестійкою речовиною, що руйнувалася при короткочасному зберіганні. 

 Про використання цвілі згадується у ІІ столітті в працях перса Авіценни. Також у ХIV сторіччі цвілевий грибок застосовував в лікувальних цілях швейцарський філософ Парацельс. До І Світової війни лікування пліснявою вважалося «лабораторним курйозом», а хворих було прийнято лікувати сумішшю антибіотиків, отриманих з мікроорганізмів групи Pseudomonas. 1963 року болівієць Енріке Облітас Поблете, фахівець з етноботаніки, описав використання індіанськими знахарями плісняви у ХV-ХVI століттях в епоху інків.

«Для дослідника немає більшої радості, ніж зробити відкриття, хоч би яким маленьким воно не було. Воно дає йому мужність продовжувати свої пошуки»

  До 1938 року Флемінг казав «пеніциліном не варто займатись», поки не вдалося поліпшити формулу ліків. Кажуть, причиною стала неохайність мікробіолога. Свою лабораторію, завжди завалену пробірками, ланцетами, шприцами та колбами, Флемінг прибирав рідко. Якось, після тижневої відсутності, його увагу привернула ділянка цвілі в залишеній брудною чашці Петрі. Це природно, що з плином часу на робочому столі у залишках хімічних речовин з'являється пліснява, але Олександр Флемінг помітив, що навколо неї всі мікробні колонії дивним чином зникли. Хімік встановив, що «розкішна» колонія цвілі є зеленою кистеподібною пліснявою Penicillium notatum.

 Зараз на основі пеніциліну створені антибіотики, які рятують від смерті мільйони людей. Це величезний внесок в медицину та біологію.

 Флемінг відзначений багатьма нагородами. Король Великої Британії у 1944 році надав вченому титул «сера», а в 1945-му мікробіолог признаний тричі доктором наук. У Лувені, до речі, одночасно з Олександром Флемінгом здобули докторський ступінь воєначальник ІІ світової війни Бернард Монтгомері і англійський прем'єр-міністр сер Уінстон Леонард Спенсер Черчілль. 

  Вважаючи, що ліки не повинні служити джерелом доходу, дослідник наполіг не запатентовувати Penicillium, хоча це було ключовим відкриттям ХХ сторіччя започаткування ери антибіотиків. Олександр Флемінг нагороджений Нобелівською премією «За відкриття пеніциліну та його лікувального ефекту при різноманітних інфекційних захворюваннях».