ПОСТРІЛИ МІЖ СВОЇМИ: ЧИ ПОВТОРЮЄ УКРАЇНА ІСТОРІЮ ДЕНИСА КІРЄЄВА?

2 вересня 2026 року Київ отримав історію, яка для держави, що воює, виглядає вкрай небезпечно.

У Дніпровському районі столиці поліція перекрила вулицю Юрія Шумського. «Українська правда» з посиланням на власні джерела повідомила про протистояння між представниками СБУ та ГУР. За інформацією видання, троє представників військової розвідки отримали поранення. Правоохоронці на місці говорили про проведення спеціальної поліцейської операції.

СБУ виклала іншу частину картини. Служба повідомила про спільне з ГУР запобігання теракту, який, за версією української спецслужби, ФСБ РФ готувала проти одного з представників російського опозиційного руху. Пізніше СБУ заявила, що під час слідчих дій група осіб напала на її оперативно-слідчу групу, після чого залучили спецпідрозділ «Альфа».

У центрі подій опинилася також справа Степана Каплунова, заступника командира з бойової роботи підрозділу ГУР «Російський добровольчий корпус». Представники РДК заявляли про його викрадення. ДБР підтвердило журналістам отримання відповідної заяви від адвокатів та її вивчення.

Це вже достатньо серйозні обставини для окремого розслідування.

Але після пострілів у Києві з минулого повернулося ще одне ім’я.

Денис Кірєєв.

ЛЮДИНА, ЯКА ЗНАЛА ПРО НАСТУП

Історія Дениса Кірєєва досі залишається однією з найбільш тривожних історій перших днів повномасштабної війни.

Кірєєв був банкіром, але одночасно співпрацював з українською військовою розвідкою.

Кирило Буданов публічно заявив, що знав його багато років та категорично відкинув версію про те, що Кірєєв був російським шпигуном.

За інформацією The Wall Street Journal, яку пізніше переказували українські та міжнародні медіа, Кірєєв передав українській розвідці критичні відомості напередодні російського вторгнення.

Йшлося про рішення Кремля розпочати наступ та про особливу роль аеропорту в Гостомелі.

Інформація мала величезне значення. Захоплення аеродрому могло дозволити Росії перекидати під Київ десант і техніку та спробувати швидко створити плацдарм біля столиці.

Після початку вторгнення Кірєєв отримав ще одне завдання.

Переговори.

28 лютого 2022 року він увійшов до української делегації на першому раунді переговорів України та Росії у Білорусі.

За словами Буданова, присутність Кірєєва мала розвідувальну мету. Він особисто знав людей з російської сторони. Очільник ГУР також говорив, що затягування переговорного процесу давало українським військовим час для організації оборони.

Через п’ять днів Кірєєв був мертвий.

5 БЕРЕЗНЯ

5 березня 2022 року Кірєєв мав їхати на наступний раунд переговорів.

До Білорусі він не доїхав.

Через певний час у Києві знайшли його тіло.

Перші повідомлення створили навколо Кірєєва образ зрадника. У публічному просторі поширювалася версія про підозру в державній зраді.

Потім ситуація змінилася.

Кірєєва поховали з військовими почестями. Держава посмертно нагородила його орденом Богдана Хмельницького III ступеня.

А згодом Кирило Буданов публічно сказав те, що радикально змінило сприйняття цієї справи.

За його словами, Денис Кірєєв був штатним співробітником ГУР.

І загинув він від рук співробітників іншої української спецслужби.

«ЙОГО ВБИЛИ В АВТІВЦІ СБУ»

У січні 2023 року Буданов дав інтерв’ю Радіо Свобода.

Його слова не залишали простору для трактування позиції керівника військової розвідки.

Буданов заявив, що Кірєєва вбили в автомобілі СБУ, після чого тіло залишили на вулиці.

Очільник ГУР наголосив, що ці обставини зафіксовані у матеріалах розслідування.

Він також заявив, що особисто знає людей, які вбили Кірєєва.

Це принципово важлива деталь.

Мова йде не про анонімний Telegram-канал.

Таку заяву зробив керівник Головного управління розвідки Міністерства оборони України.

Буданов також розповідав про розмову з тодішнім головою СБУ Іваном Бакановим після загибелі Кірєєва. За його словами, Баканов не зміг нормально пояснити причину того, що сталося.

Михайло Подоляк пізніше пов’язував трагедію з відсутністю належної координації між українськими силовими структурами у перші дні вторгнення.

А тепер минуло понад чотири роки.

І в Києві знову стріляють люди, пов’язані з українськими силовими структурами.

НОВА ЗАЯВА ПРО СТАРУ СПРАВУ

Після подій 2 вересня адвокат Тарас Боровський озвучив ще одну резонансну інформацію.

За його словами, у середовищі ГУР поширюється інформація, що один зі співробітників СБУ, який був причетний до сьогоднішніх подій, міг мати стосунок до історії вбивства Дениса Кірєєва.

Боровський сам наголосив, що ця інформація наразі не підтверджена.

Саме тому журналістськи коректно говорити про версію, яка потребує перевірки, а не про встановлений факт.

Це критична межа.

Бо якщо такий зв’язок існує, перед державою постає питання зовсім іншого масштабу.

Якщо зв’язку немає, це також необхідно встановити та публічно спростувати.

Адвокат водночас закликав не перетворювати подію на історію про «війну СБУ та ГУР».

Ця позиція має сенс.

СБУ та ГУР виконують різні функції, але обидві структури працюють на оборону України. Тисячі їхніх співробітників воюють проти Росії, проводять операції та ризикують життям.

Проблема не в назвах відомств.

Проблема в іншому.

Хто віддав наказ?

ХТО НАТИСНУВ НА СПУСКОВИЙ ГАЧОК?

Історія Кірєєва залишила питання, на які українське суспільство так і не отримало повної публічної відповіді.

Хто санкціонував операцію щодо співробітника ГУР?

Чи існував процесуальний документ на його затримання?

Хто повідомив виконавцям, що Кірєєв нібито працює проти України?

Чи перевіряла СБУ його статус у військовій розвідці?

Хто наказав застосувати зброю?

Хто конкретно перебував в автомобілі, де, за словами Буданова, Кірєєва вбили?

Кого допитало ДБР?

Чи отримав хтось підозру?

Чи встановлено замовника?

Чому через чотири з половиною роки після загибелі людини, яку держава посмертно нагородила орденом, суспільство досі не знає повної юридичної картини її смерті?

І тепер до цих питань додаються нові.

Хто відкрив вогонь 2 вересня 2026 року?

З якої зброї?

Хто віддав наказ?

Чому співробітники українських силових структур опинилися у ситуації, де зброя була застосована між людьми, які служать одній державі?

Чи були дії кожної зі сторін законними?

Що сталося зі Степаном Каплуновим?

І головне, чи існує хоча б якийсь реальний кадровий або оперативний зв’язок між людьми, причетними до сьогоднішнього інциденту, та справою Дениса Кірєєва?

На останнє питання зараз немає підтвердженої відповіді.

Її повинно дати слідство.

НЕ ВІЙНА СПЕЦСЛУЖБ. ПИТАННЯ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ

Найнебезпечнішою помилкою зараз було б перетворити історію на примітивну конструкцію «ГУР проти СБУ».

Це вигідно Росії та шкодить українській державі.

Але так само небезпечно замовчувати конфлікти всередині силового блоку під приводом війни.

Якщо співробітник спецслужби порушує закон, його посада не може бути індульгенцією.

Якщо представник іншої структури застосовує зброю незаконно, відповідальність повинна бути такою самою.

Саме тому події 2 вересня потребують незалежного процесуального розслідування.

Не відомчого пояснення.

Не повідомлення у Telegram.

Не взаємних звинувачень через журналістів.

Потрібні відповіді слідства.

І справа Кірєєва потребує того самого.

БОРОТЬБА ЗА ДЕРЖАВУ ПОЧИНАЄТЬСЯ ІЗ ЗАКОНУ

Денис Кірєєв загинув 5 березня 2022 року.

За словами керівника ГУР, він працював на українську військову розвідку, передав важливу інформацію перед вторгненням та виконував завдання держави на переговорах.

За словами того самого керівника ГУР, його вбили співробітники СБУ. 

Це сталося понад чотири роки тому.

2 вересня 2026 року в столиці України знову пролунали постріли під час інциденту за участю представників українських силових структур. За даними джерел «Української правди», троє представників ГУР отримали поранення.

Між цими двома подіями поки не можна ставити знак рівності.

Але поставити питання суспільство має право.

Україна воює за державу, в якій зброя підкоряється закону.

Тому справа Дениса Кірєєва не повинна залишатися історією з напіввідповідями.

І події 2 вересня не повинні перетворитися на ще одну таку історію.

Хто наказував?

Хто стріляв?

На яких правових підставах діяли силовики?

Хто відповідатиме, якщо закон був порушений?

Це питання не про ГУР проти СБУ.

Це питання про те, чи здатна держава контролювати людей, яким вона сама дала зброю та надзвичайні повноваження.

І цього разу відповідь має бути публічною.