Порушення прав цивільних у розподільчих центрах: медична недбалість і бюрократичне коло
Vladislav Sidorenko 
Мене прийняли 12 травня на корчуватому два поліцейських і працівник тцк що навіть не виліз з їхнього рено логан. Це було більше схоже на викрадення. Я не був в розшуку, але вони мені видали повістку на влк надруковану на кольоровому принтері (тобто печатка та підпис не оригінальні). Повезли в поліклініку на Лесі Українки, де мене змусили пройти влк. Вони з Хелсі вийняли і внесли в результат але мої діагнози про хворі нирки і визнали мене придатним. Голова комісії підписуючи моє влк сказала «рекомендую вам його оскаржити, але ви цілком придатні» . Потім повезли в печерський ртцк де і оформили решту документів. В той же день мене доставили в розподільчий центр на дврз. В ту ж ніч повезли в Миколаївську область. Потім була Чернігівська два дні поспіль в різні навчальні центри, потім Черкаська до прикордонників і Львівська область. Всі ці навчальні центри мені відмовили. На сьоднішній день я вже два дні в казармі. На вулицю виходимо лише на загальне шикування та по дорозі в столову. Тут всі застуджені з температурою і кашлем. Вже три дні мені або колять спазмалгон, або дають дротаверін для зняття болю в нирках. А на те що мені потрібне лікування розводять руками зі словами «мені такі тут не потрібні, але що я можу зробити». Антисанітарія повна, колектив різноманітний, від батюшки до наркоманів в ломці. Інформації скільки мене ще будуть тут утримувати не надають. В мене вже 5 відмов і я тут вже 9-й день.
Я вже 10 днів перебуваю в розподільчому центрі. За цей час мене шість разів направляли до одного й того ж навчального центру, де я вже проходив огляд минулої п’ятниці. Але щоразу мене повертають назад через наявні хвороби, зазначені у висновку військово-лікарської комісії (ВЛК). Попри те, що ці захворювання підпадають під іншу категорію придатності, мене було визнано цілком придатним.
Це породжує замкнене коло: є офіційне підтвердження придатності, але фактично жоден підрозділ мене не приймає через проблеми зі здоров’ям. За увесь цей час я не отримав повноцінної медичної допомоги — лише знеболювальні препарати, які тимчасово знімають симптоми, але не вирішують проблему.
Мені необхідне лікування, але медична система в центрі ігнорує мій стан. Це не лише загрожує моєму здоров’ю, а й порушує базові права людини на медичну допомогу й гідне ставлення. Необхідне втручання правозахисників, юристів і журналістів, щоб зупинити цю безвідповідальніст
ь.
