Дитячі шлюби в Афганістані: світове замовчування порушення прав

У провінції Гільменд, на півдні Афганістану, шестирічну дівчинку мали примусити вийти заміж за 45-річного чоловіка, у якого вже є дві дружини. За даними місцевих ЗМІ, «весілля» відклали через втручання представників «Талібану», які тимчасово затримали «нареченого» та батька дитини. Але жодних звинувачень ніхто не висував. Чоловікові лише наказали почекати до того моменту, поки дівчинці виповниться дев’ять років — після чого він «законно» зможе забрати її додому.

Цей випадок — не виняток. Це — системна практика, яка має всі ознаки сучасного рабства. Але головне — це історія про повну відсутність захисту прав людини, коли дитина стає об’єктом обміну, а право на свободу і дитинство просто не існує.

Права дитини: де вони не діють

За міжнародним правом — зокрема Конвенцією ООН про права дитини (яку Афганістан формально ратифікував), кожна дитина має право на захист від експлуатації, насильства, примусових шлюбів, а також на доступ до освіти, медичної допомоги, свободи від дискримінації.

Але на практиці в Афганістані ці права не діють. Після повернення до влади талібів у 2021 році спочатку дівчат позбавили освіти, а жінкам заборонили пересуватись без супроводу чоловіків. Там був повністю зруйнований інститут правосуддя. Свобода преси, культури, мистецтва — повністю ліквідована, правозахисників, які піднімають голос проти системи, переслідують і карають.

У країні, де немає ані реального суду, ані ефективних органів захисту, дитина стає беззахисною перед будь-яким насильством — тим більше, якщо його чинять члени її родини або ті, хто має політичну чи релігійну владу.

Ціна життя: бідність як двигун дитячих шлюбів

За даними агенції ООН «Жінки», кількість дитячих шлюбів в Афганістані зросла на 25% після 2021 року. Усе це напряму пов’язано не лише з ідеологією, а й із крахом економіки: діти стали товаром, який можна «обміняти» на гроші або їжу. Дівчинка — це «тягар», який можна перетворити на ресурс для виживання родини.

В умовах повної відсутності державної підтримки, жодної соціальної політики та нищівної бідності, дитячі шлюби стають «нормою». І навіть місцева влада у вигляді «Талібану» не заперечує цього — вона просто хоче, щоб дитина була трохи старшою.

До того, представники дитячого фонду ООН «ЮНІСЕФ» неодноразово заявляли про серйозне фізичне та сексуальне насилля над дітьми, «яких віддали на заміжжя». Ряд правозахисних організацій фіксували ці порушення по відношенню до жінок — публікували фото-наслідки звірств. 

Таліби як влада: не держава, а контроль

Талібан — це не уряд у класичному розумінні. Це — радикальний фундаменталістський режим, який не визнає універсальних прав людини. Під їхнім контролем:

• заборонено музику, фільми, телебачення, комп’ютерні ігри, парфуми, манікюр, барбершопи;

• ліквідовано понад 250 ЗМІ, закрито незалежні джерела інформації;

• знищено освітню систему для дівчат;

• скасовано правосуддя, як окрему незалежну гілку влади.

Усе це — свідчення того, що талібська влада заперечує саму ідею прав людини як таких. У цій системі не існує ні свободи вибору, ні особистої гідності. Особливо — якщо ти жінка або дитина.

росія і підтримка режиму, який знищує права людини

Попри очевидну антигуманну політику талібів, росія поступово легітимізує їхній режим. Ще у 2022 році мзс росії запросило делегацію Талібану до москви для переговорів. У 2023 році російські посадовці неодноразово заявляли про «необхідність конструктивного діалогу» з новою афганською владою.

У червні 2024 року міністерство закордонних справ рф навіть оголосило про плани зняти «Талібан» зі списку заборонених організацій. Тобто йдеться не просто про дипломатію, а про поступове визнання режиму, що системно порушує права дітей, жінок і громадян загалом.

Фактично, росія бере на себе роль міжнародного партнера режиму, де дитина може бути продана в рабство, а жінка — не має навіть права вийти з дому без супроводу.

Міжнародна реакція: звіти замість дій

Попри резонанс, міжнародна спільнота діє мляво. ООН, ЄС, правозахисні організації публікують звіти, висловлюють «занепокоєння» та «глибоку стурбованість». Але конкретних санкцій чи дій проти режиму не вжито. Жодна країна не готова до втручання, навіть у форматі гуманітарної місії. Після виведення військ США у 2021 році Афганістан залишився сам на сам із фундаменталізмом.

І це ще раз доводить: якщо в країні зникає держава, першими зникають права людини. А без державності — немає жодного механізму захисту.

Загалом, дитячі шлюби в Афганістані — це не просто трагедія конкретної дитини. Це — наслідок глобальної байдужості до прав людини в регіонах, де не вигідно втручатися. Це — результат зовнішньої політики, де торгівля важливіша за гуманність, а «суверенітет» стає ширмою для злочинів.

І поки росія підписує документи про співпрацю з Талібаном, а світ стримується дипломатичними формулюваннями, — шестирічну дитину міняють на їжу.