«Свого першого руського я вбив у 16 років» (Рамзан Кадиров)

Урочиста втеча з Херсону

«Свого першого руського я вбив у 16 років»                                       (Рамзан Кадиров)
Вбивця--недоросток у спадок

 Хочу поділитися новиною. Сьогодні, 21 жовтня, під музичний супровід в сонцезахисних окулярах на броньованих "Тиграх" кадировські тік-ток загони помпезно залишають Херсон.

  Примітно, що на днях неповнолітні діти Ахматовича з'явилися на позиціях, про що він гордовито хизується на своєму каналі. І главу Чечні зовсім не бентежить, що це являється військовим злочином. Не зважаючи на те, що в Кремлі Рамзану делікатно натякнули, що так робити не треба, його сини, Ахмат, Елі та Адам, взяли участь у нараді «кадировців», їм навіть дозволили постріляти з бойової зброї.

 Невідомо, чи навели трепет на ЗСУ троє Рамзанових нащадків у камуфляжній формі, скоріше навпаки, якщо брати до уваги той факт, що згодом чеченські найманці звідти почали втікати, але російські чиновники ймовірно трясуться. Гадаю, в головах путінської свити проскакує: а раптом і їхніх повнолітніх чад для підняття бойового духу на фронті змусять впасти в окопи?

 «Я не військовий за духом. Коли ми різали курку, я не міг на це дивитися»

 /Кадиров/

 На зорі свого сходження на Олімп влади в  одному з інтерв'ю Рамзан Кадиров заявив, що "першого руського" він вбив у 16 ​​років. Фраза давно відома, яка, на мою думку, вже набила оскому. Чому ніхто не перейнявся ось яким питанням - а хто був цей "перший руський"? Апріорі передбачається, що хтось із "федералів", у війні з якими "героїчно" брали участь Р.А.К. зі своїм батьком.

Але ось яка нестиковка.

 Рамзан Ахматович Кадиров народився 5 жовтня 1976 року. Отже, 16 років йому виповнилося 1992 року, відповідно 17 - 1993-го. Особовий склад МЗС і МО РФ повністю залишив Чечню влітку 1992 року, а військові дії за участі російських військовослужбовців знову розпочалися лише восени 1994 року (участь танкістів-найманців у трьох штурмах Грозного опозиційними силами Дудаєва).

 Але ж Кадирівське 16-ліття тривало з жовтня 1992 року до жовтня 1993, коли жодних боїв біля Чечні не велося.

 Тоді що ж було ? 

 А була різанина нечеченського населення, в якій загинули тисячі мирних "руських" громадян. Також були напади на залізничні потяги, під час яких вбивали залізничників. Але боїв з підрозділами російських силових структур не було й сказати, що Герой Росії, президент Чеченської республіки Кадиров Рамзан Ахматович, уродженець села Цантарою, 1976 року народження, вбив свого "першого руського" в чесному бою ну ніяк не виходить. А виходить, що цим "першим руським" була якась цивільна особа, можливо пенсіонер, можливо жінка чи дитина, яку, абсолютно не задумуючись, застрелив 16-річний недоросток, який відчув свою владу над долями і життям простих людей, які особисто йому нічого не зробили.

 За що він убив "свого першого"? Та хто ж тепер знає? За квартиру, машину, просто, щоб спробувати кров. Кадиров просто вбивця. Банальний вбивця. А Росія йому Героя. Від душі, від серця.

  Варто загострити увагу на слові "першого" у цій фразі. Тобто виходить, що "руський", про якого говорив Кадиров, був не один. Отже, враховуючи, що це була масова різанина, то вбитих "героєм" було безліч. Просто страшно припустити скільки!

 Того, хто брав участь у геноциді, а там відбувався на початку 90-х саме геноцид, ну ніяк не можна назвати просто банальним убивцею. Це вже нелюд і кілька грамів свинцю в голову замість Зірки Героя були б цілком заслуженими.