"Синдром короткуна". Амбіції та фобії Путіна

Розбір польотів. Візит кривавого диктатора на Каспійський саміт

"Синдром короткуна". Амбіції та фобії Путіна

 29 червня в середу, після візиту в Таджикистан, Володимир Путін завітав на Каспійський саміт до сусіднього Туркменістану, та в аеропорту Ашґабата його ніхто не зустрів, ніяких почестей не відбулося.

 Таке "скромне" прибуття президента РФ можна побачити в прокремлівському відеоролику на Telegram-каналі.

 Путін самотньо спустився по трапу і перейшов до салону чорного Aurus, хоча в Туркменістані авто такого кольору за негласною згодою влади традиційно заборонені.

 Чого кремлівський диктатор так боїться? Комплекси, відчуття вразливості та закритість стали його манією. Він спілкується з обмеженим колом людей: довжелезний стіл для переговорів, коронавірусна ізоляція, бункер в Алтаї...

 Скоріш за все, причиною такої поведінки російського президента є його страхи. Від початку пандемії диктатор дистанціюється від усіх, з ким він змушений зустрічатися.

 Пам'ятаєте як Генсек ООН під час особистої зустрічі відсторонився від Путіна? Чи згадаємо як довго висміювали в соцмережах славнозвісну зустріч з президентом Франції Еммануелем Макроном, коли хазяїн Кремля посадив його на кількаметровій відстані від своєї недоторканної особи.

 В Ашґабаті всіх президентів прикаспійських держав зустрічали як гостей згідно з протоколом. Так, наприклад, розпочався візит до Туркменістану президента сусіднього Азербайджану Ільхама Алієва. 

 Кожна зустріч урочиста, відкрита, яскрава й дружня, повна протилежність візиту пацієнта з "синдромом коротуна" (так діагностував Путіна британський Міністр оборони Уоллес).

 Некоронований цар РФії завжди при собі має свиту лікарів: онколога, отоларинголога, щоб не сталося проблем з щитоподібною залозою, та інших спеціалістів; і скрізь возить з собою численну bodiguard-челядь, бо давно став заручником своїх фобій.

 Отже, коли розпочався захід, всі учасники Каспійського саміту розмістилися за улюбленим принципом В.В.Путіна – чим далі, тим краще.

 Незнання реальної ситуації унеможливлює будування прогнозів і не дає розуміння, що врятує в момент загрози. Тож є сенс зрозуміти, ким є Путін насправді.

 Він уникає соціальних контактів, зрідка з’являється на публіці, свою комунікацію з народом обмежив поодинокими пресконференціями, майже не відвідує мітинги, а його поодинокі візити нескінченно оспівують по телебаченню та освітлюють в пресі. Знаючи що ворога дратує і штовхає на злочини, чого він панічно боїться, не сприймаєш його всесильним. В такій поведінці помітна логіка і варто аналізувати Путіна в контексті психології тероризму.

 Невзоров написав: "Війна роздягає. Війна розлучає, ампутуючи лайно, яке вважалося друзями і родичами. Але війна і знайомить. У світу з'явилася можливість близько познайомитися з Путіним і його звичками. Все стало на свої місця. Розгадалися всі загадки минулого. І вибухи будинків в Москві, і Нємцов, Доренко, "Курськ", Лебідь, сині боягузи, Литвиненко, Рохлін. Увесь ланцюг вбивств і смертей, з яких зроблена історія Росії останніх двадцяти років, узяв і розгадався. Так, поза сумнівом, усе це "він"."

 Путін, якого сьогодні підтримує 80 % одурманених пропагандою росіян (а це більше 110 мільйонів людей), роками маніпулював, доносив, фабрикував, займався провокаціями, приховував та виправдовував злочини своїх керівників. Ці методи стали терористичною стратегією масштабного обману теперішнього лідера РФ.

 Не за для «великого руського народу» стала потрібною війна, а для самоствердження і власного его Путіна. Війна – лише захисна реакція нарцисичного та соціопатичного терориста, що здійснює злочини через страх. Страх стати знову приниженим ленінградським забіякою.