Канони краси жіночих сідниць
Ох, яке блаженство знати, що я досконалість...
Валентина Сампан 
Погляньте на ескіз «Попи Європи» художника Le Rire, намальований у 1901 році.
Поговоримо відверто: жіночі вигини повсякчас під прицілом ласих чоловічих поглядів, і зовсім неважливо, чи то митець епохи Ренесансу, чи цілковито сторонній вуличний суб'єкт. Але ні зухвалий індивідуум з корінням Адама, ні компетентний в гармонійних параметрах художник Мікеланджело, а ні сучасний ідол Бред Пітт не задумувалися над тим, що канони краси жіночих сідниць встановлюють ніяк не вони, а лише Історія.
Залежність жінки від бажань суспільства в конкретний період історії завжди диктує певні акценти вродливого тіла. Любителі, що беруть в музей сантиметрову стрічку, завіряють, ніби обсяг стегон Венери Мілоської – 93 см, точно стільки ж у Афродіти Книдської.
А як же 90-60-90?
Лише байдужа відсторонена людина сьогодні не чула і не знає про попу Дженіфер Лопес, застраховану на мільйони доларів, або ж про сідничні імпланти Кім Кардашьян.
Статую богині кохання Афродіти назвали Калліпігою (καλλίπυγη) – «власницею гарного заду». «Ягідний зразок» Античності Афродіта Калліпіга, вочевидь, у захваті від краси своїх форм, прикриваючи спереду оголене тіло, повернулася, аби побачити у воді відбиток своїх ідеальних сідниць.
