Чи нападала Грузія на Південну Осетію?

Хто агресор насправді? Проведіть паралелі

Чи нападала Грузія на Південну Осетію?

 Переглядаючи сьогоднішні ЗМІ натрапила на статтю про війну в Грузії. Яких поглядів дотримується автор, думаю, здогадаєтесь самі.

  "П'ятиденна війна"

 У 2008 році в ніч на 8 серпня грузинські війська вдерлися в Південну Осетію: почалася "П'ятиденна війна".

 На сплячий Цхінвалі обрушилася злива снарядів з установок "Град". Після артпідготовки на місто вирушили танки. Тому російська миротворча армія миттєво перехопила удар на себе.

 Вдень в Південну Осетію ввійшли бійці 58 армії та підрозділи ПДВ, одночасно збройні сили Російської Федерації атакували військові об'єкти по всій Грузії. Далі події розгорталися зі скаженою швидкістю, і вже незабаром президент Грузії Саакашвілі прямо на камеру нервово жував свою краватку, що стало свого роду "мемом".

 Доблесні російські війська змогли зупинитися всього за декілька кілометрів від грузинської столиці. Бійці висловили жест доброї волі, зголосилися, та не стали закінчувати спецоперацію взяттям Тбілісі.

 За чотири дні президент Російської Федерації Медведєв виступив публічно з заявою: "Я прийняв рішення завершити операцію з примусу грузинської влади до миру. Мета досягнута".

 Згодом Саакашвілі зізнався, що напав на Осетію лише тому, що з США йому обіцяли підтримку.

 Паралелі. Війна в Україні

 Гадаю кожен свідомий українець сьогодні дуже добре розуміє, яким саме "миротворцем" являється російська армія. Чого лише варта фотографія прив'язана до статті, де окупантів зустрічають "квітами та радісними посмішками", наче званих гостей! Картинка для росіян.

 Минуло рівно 14 років як Грузія побачила справжнє лице РФ... Україна нині стоїть проти ворога віч-на-віч.

 І нічогісінько не змінилося з 2008 року. У 2022-му наче під копірку Росія таке ж свавілля чинить з Україною, ось тільки тепер несподіванки не сталося і країна-агресор "зламала зуби", зіткнувшись з несамовитим народним опором.

 Той самий "бліцкриг"; ті ж самі "рятівники" зі зброєю в руках, які всьому живому без розбору несуть смерть; все та ж "спецоперація", яку кожен грузин і досі називає не інакше, як "війна". Сьогодні ми знаємо, що таке "жест доброї волі" по-російськи: це коли русні конче потрібно накивати п'ятами, як це було на підступах до Тбілісі, так само це сталося під Києвом, так повторилося з островом Зміїний. Зупинилися на півдороги, ніби "зжалилися" та відійшли. 

 "Примусити до миру", "мета досягнута" - лунають заучені фрази, тільки з уст вже наступного російського правителя. Не Дмитра Медведєва, а Володимира Путіна, та тільки один дідько, обидва з загарбницькими амбіціями. І знову, як 2008-го, Росія знищує народ, якого підступно називає "братським", а крайньою робить чомусь Америку.  

 Пропаганда не для інтелектуалів

 Скільки можна брехати!? Це просто блюзнірство. Хоча б зараз не хизувалися з лицем Побідоносця своїми гріхами в Грузії. Тепер кожна свідома людина може провести паралель між війнами "тоді" й "сьогодні", і стає очевидною правда. 

 Один із найзатятіших пропагандистів нацистської Німеччини Йозеф Геббельс говорив: "Пропаганду потрібно зробити популярною, вона не має бути інтелектуально приємною. До пропагандистських завдань не входить пошук інтелектуальної правди."