12 км пішки через фронт: як волонтери вивели дитину з міста, яке оточили окупанти

Група волонтерів вирушила пішки до міста Родинське (Донецька область) — приблизно 12 км полями й між обстрілами — щоб евакуювати 13-річну дівчинку Любу та її літнього сусіда Василя. На картах Генштабу Збройних сил України Родинське вказане як напрямок просування окупантів, і за даними медіа там діють штурмові групи армії РФ, що намагаються просунутися до південно-східної частини населеного пункту.

12 км пішки через фронт: як волонтери вивели дитину з міста, яке оточили окупанти
Фото: hromadske
12 км пішки через фронт: як волонтери вивели дитину з міста, яке оточили окупанти

Коли представник громадської ініціативи "Капеланський патруль" Леонід Номерчук отримав прохання про евакуацію, він спершу хотів відмовитися — із міста вже давно нікого не вивозили. Але мама дівчинки звернулася з плачем: «Допоможіть, там лишилася сама маленька дівчинка, батьки зникли».

Люба залишалася наодинці з собакою Лолою — її батьки зникли після того, як пішли перевірити літню сусідку ще 30 жовтня. А Василь, який взявся доглядати за нею, згодом вирішив евакуюватись разом.

Волонтери вирушили до Родинського без машини — машина не могла пройти, тож вони йшли полями. В них були павербанки, «Старлінк», піхотний сіткомет «Пташка» для протидії дронам. До точки йшли близько п’яти годин, назад — близько чотирьох. По дорозі чули, як дрони атакують кілька разів, волонтери прискакували в окопи.

За словами Василя, кілька днів вони переховувались у підвалі через обстріли, будинок Люби вже був зруйнований вщент, гараж із машиною постраждав. Він лишався, бо мав виробництво кузні, а мама 85 років відмовлялася їхати — бо чоловік похований там.

Нині Люба перебуває в місті Павлоград, її тітка має приїхати з Полтавської області. Василь планує поновити документи та поїхати до доньки.

Місто Родинське стрімко опинилося під загрозою — за даними аналітиків, саме на напрямку Родинське йде прорив противником, який тисне на логістичні ланцюги українських військових.

«Покладалися радше не на удачу, а на Господа Бога — що він збереже, що він захистить, що він спасе», — каже Леонід.

Цей випадок — не просто історія про порятунок однієї дитини. Він ілюструє, які випробування переживають цивільні на лінії фронту, як працюють волонтерські ланцюги, і яка ціна безпеці у прифронтових містах.
Для сайту: ця історія може слугувати приверненням уваги до гуманітарної складової війни, до ситуації в містах-«шпильках» на фронті, та до ролі цивільних, які ризикують, щоб врятувати інших.