Зима без газу? Україна на порозі нової енергетичної кризи

Коли українці звикли тримати в голові слово «блекаут», зазвичай мається на увазі зникнення електроенергії. Але цієї зими ризикує згаснути інше джерело тепла — природний газ. І хоча попередні роки показали, що українська енергетика здатна на надлюдські зусилля, сьогодні ситуація близька до межі, коли навіть найстійкіші системи можуть не витримати.

Україна влітку готується до зими — але без грошей і ресурсів

Після зими 2024–2025 років Україна вийшла з найменшими запасами газу за останнє десятиліття — менше 6 мільярдів кубометрів у сховищах. Для порівняння: у 2021-му цей показник перевищував 18 мільярдів. Усе це — результат системного падіння видобутку через війну та ударів по інфраструктурі, зупинення транзиту російського газу через територію України та хронічного недофінансування сектора.

Найбільше постраждали родовища на сході країни — саме там до війни концентрувався понад 70% усього видобутку. Водночас підприємства «Укргазвидобування» та інші гравці на ринку втратили десятки бурових станцій, компресорних станцій та об'єктів обслуговування.

Це не лише технічна проблема. Це стратегічний провал: кілька років країна тішилася ілюзією енергетичної самодостатності, базуючись на довоєнних запасах, які вже давно вичерпано.

Газові війни XXI століття: що коїться в Європі

Поки Україна шукає газ і гроші на зиму, у світі теж не все спокійно. Європа знову переглядає, звідки постачати газ — хтось бере у Норвегії, хтось в Алжирі чи США. Але навіть ці напрямки — не гарантія стабільності. У березні 2025 року Ізраїль завдав удару по газовій інфраструктурі в Іраку — це одразу підняло ціни на газ у Європі майже на 18% за три дні. Експерти прогнозують: якщо подібне повториться, газ знову подорожчає до рівня енергокризи 2022 року.

У цій ситуації Україна — найбільш вразлива. Ми змушені купувати газ, але не маємо ані працюючого ринку, ані вільного ціноутворення, а головне — достатньо коштів.

Тарифний парадокс: ціна не стимулює

Станом на літо 2025 року українці продовжують платити за газ за зафіксованим тарифом — 7,96 грн за кубометр. Ціна не змінювалася понад чотири роки, і хоча це виглядає соціально справедливо, для ринку це — глухий кут. Усі закупівлі імпортного газу "Нафтогаз" здійснює у збиток, а різницю держава або компенсує з запізненням, або не компенсує взагалі.

У ЄС давно перейшли до моделі прямих адресних субсидій: тобто гроші даються не всім, а лише тим, хто реально цього потребує. Такий підхід дозволяє одночасно стимулювати енергоефективність, утримувати ринок живим і не примножувати борги. В Україні — усе навпаки. Через мораторій на підвищення тарифів не можна не тільки маневрувати, але й залучати нових гравців, адже ринок — номінальний, а постачальник — лише один.

Газова пастка: імпорт потрібен, але може вбити вітчизняний ринок

Україні потрібно закупити щонайменше 4,5 мільярда кубометрів газу до початку жовтня. Якщо не встигнути до осені, доведеться купувати взимку, коли ціна буде вдвічі-втричі вищою. Але вихід на ринок із таким великим запитом улітку може мати зворотній ефект — спровокувати сплеск цін, що вдарить і по нас, і по європейських споживачах.

Уникнути цього можна тільки через розширення географії постачання — США, Канада, Катар, Азербайджан. Але тут Україна знову опиняється у статусі другого плану: великі постачальники в першу чергу орієнтуються на платоспроможних клієнтів. Тобто, Європа — пріоритет, Україна — прохач. І поки «Нафтогаз» веде перемовини з МВФ, ЄБРР та Європейським інвестиційним банком, час іде, а вартість газу — зростає.

Що робити? П’ять сценаріїв виживання

1. Міжнародні кредити й гранти. Уряд і «Нафтогаз» мають домовитися з міжнародними партнерами про виділення щонайменше 1,5–2 млрд доларів протягом літа. Без цього — імпорт неможливий.
   

2. Приватні інвестори. Повернення газу у статус товару дозволить комерційним структурам закупити його і зберігати у сховищах. Але для цього потрібне скасування тарифного мораторію або створення паралельного сегменту ринку.
   

3. Адресні субсидії. Соціально вразливі отримують підтримку напряму, решта — платять ринкову ціну. Це дозволяє підвищити ліквідність енергетичних компаній.
   

4. Енергозбереження та альтернатива. Газ — не єдиний шлях. Розширення проєктів з біомаси, теплових насосів, децентралізованих котелень на відходах агросектору — шлях до зниження залежності.
   

5. Форс-мажор: обмеження. У разі провалу — доведеться вводити нормування, зниження температур у приміщеннях, пріоритезацію об'єктів критичної інфраструктури.

Ціна помилки

Сьогодні ми маємо унікальну можливість не повторити помилки минулого. У 2022 році Україна майже повністю втратила ринок пального — через паніку, неготовність і блокаду логістики. Зараз ситуація з газом — інакша, але наслідки можуть бути гірші, бо йдеться не лише про транспорт, а про життя в теплі.

Якщо не зробити рішучих кроків уже влітку — зима стане холодною не лише в прямому, а й у політичному сенсі. Бо соціальна криза через недогріті квартири може вдарити не лише по бюджету, а й по довірі — до держави, енергетичної системи та самої ідеї європейського вибору.

Україна — не перша країна, що стикається з дефіцитом. Але вона — перша, що мусить пройти цю зиму в умовах війни, інфраструктурного терору і глобального ринку, який змінюється на очах. І тут перемога — не лише в тому, щоб утримати газ, а в тому, щоб нарешті провести реальні реформи, які дозволять більше ніколи не залежати від погоди — ані в небі, ані в економіці.