Держава вистояла завдяки згуртованості, стратегічному плануванню, ефективному управлінню та рішучості у веденні війни. Ми зберегли державність, незалежність і зміцнили співпрацю з партнерами в ЄС та США.
Капацина Дмитро 
Ми поступово відходимо від побутового підходу до міжнародної політики, орієнтуючись не лише на судження, уявлення чи очікування, а на чіткі принципи, національні інтереси та стратегічні завдання. Чи вдалося нам це повною мірою? Ще ні. Але як держава ми вчимося діяти саме так.
Ми побачили приклади розумності без рішучості. Рішучості без розумності. Як суспільство, ми усвідомили, що навіть досвідчені політики можуть помилятися – особливо, спостерігаючи за діями наших західних партнерів. Це своєрідна сепарація від ідеалізованого уявлення про них. А самі західні лідери, стикнувшись із викликами, теж, можливо, починають сумніватися у своїй непогрішності.
Україна стала першою країною, яка зіткнулася з великим штормом, що лише починає накривати наших партнерів. І це унікальний момент: ми маємо не лише чого навчитися, а й що запропонувати світові.
Світ дивиться на нас із подивом. Із захопленням. Часом — із роздратуванням через нашу незручність і непослідовність. Але разом із тим ми побачили в наших партнерах прагнення захищати власні національні інтереси за будь-яку ціну — навіть інколи всупереч здоровому глузду.
Водночас відбувається поступове усвідомлення: Україна — рівноправна частина європейської спільноти, така ж, як і будь-яка інша країна ЄС. І цей процес уже незворотний.
