USAID під підозрою: як Сполучені Штати керували Україною та що розкриє американський аудит

ЗМІСТ СТАТТІ

1. ПЕРЕДМОВА: ЧОМУ ТЕМА ТАКА ВАЖЛИВА?
2. USAID ЯК ІНСТРУМЕНТ «ЗОВНІШНЬОГО УПРАВЛІННЯ» УКРАЇНОЮ
   • 2.1. Історія створення та глобальна роль USAID
   • 2.2. Ключові програми в Україні
3. ЧЕТВЕРТА ВЛАДА ПІД ГРАНТАМИ: ЯКІ МЕДІА ОТРИМУВАЛИ ФІНАНСУВАННЯ
   • 3.1. «Грантожери» чи «завойовані» медіа?
   • 3.2. Роль «посередників»-псевдоГО
   • 3.3. Список 1: найвідоміші приклади
4. «ПРИДБАНЕ» ВРЯДУВАННЯ? ДРУГА ВЛАДА У ФОКУСІ USAID
   • 4.1. Ідеологічна «присутність» у міністерствах та відомствах
   • 4.2. Список 2: ключові державні структури
5. ТРЕТЯ ВЛАДА: СУДИ, ПРАВОСУДДЯ ТА «ГРАНТОВІ» РЕФОРМИ
   • 5.1. Чому правосуддя стало стратегічним напрямом для США
   • 5.2. Список 3: Верховний Суд та «суддівські» органи
6. ВЕЛИКЕ РІЗНОМАНІТТЯ ПСЕВДОГО: ЛОБІЮВАННЯ ДЕМОКРАТІВ ТА ІНТЕРЕСІВ КОРПОРАЦІЙ
   • 6.1. Як громадський рух перетворюється на комерційний інтерес
   • 6.2. Список 4: найрезонансніші приклади «грантових мереж»
7. «ЗАНАДТО БАГАТО ЗБІГІВ»: ВІДКРИТЕ СУСПІЛЬСТВО СБОКУ ЧИ НАВ’ЯЗАНА ІДЕОЛОГІЯ?
   • 7.1. Вплив Сороса, ТНК, бігфарми та інших «глобальних гравців»
   • 7.2. Чому націоналістів і «неугодних» бізнесменів «мочать» у ЗМІ
8. ЩО ОЗНАЧАЄ МАЙБУТНІЙ АУДИТ ВІД АДМІНІСТРАЦІЇ ТРАМПА
   • 8.1. Мета перевірки та ймовірні наслідки
   • 8.2. Розкрадання, лобіювання й політична складова
9. СУПЕРЕЧНОСТІ ТА ПРОГНОЗИ: ВАРІАНТИ РОЗВИТКУ ПОДІЙ
   • 9.1. Можлива реакція української сторони
   • 9.2. Можливі рішення з боку США
10. ВИСНОВКИ ТА РЕКОМЕНДАЦІЇ
    • 10.1. Підзвітність і прозорість: ключ до розв’язання проблеми
    • 10.2. Чого варто чекати суспільству й незалежним медіа

1. ПЕРЕДМОВА: ЧОМУ ТЕМА ТАКА ВАЖЛИВА?

В останні роки все більше українців замислюється над питанням: чи дійсно Україна самостійно формує внутрішню та зовнішню політику, чи все ж перебуває під впливом іноземних «донорів» і «партнерів»? У цьому матеріалі ми намагаємося детально розібратися, як Сполучені Штати Америки, використовуючи механізми USAID, впливали на державне управління, медіа, громадський сектор і судову гілку влади.

До того ж, нещодавно з’явилася інформація, що адміністрація Дональда Трампа має намір здійснити масштабний аудит усіх програм USAID у різних країнах світу, зокрема і в Україні. У той час як нинішнє американське керівництво продовжує інвестувати в реформи і «сприяння демократії», прихильники Трампа наполягають: аудит покаже масштабні факти корупції, нецільового витрачання коштів та прихованої політичної мотивації.

Ця стаття — спроба зібрати воєдино основні факти, списки, думки експертів і реципієнтів «допомоги» від USAID, аби українське суспільство отримало об’ємніше уявлення про механізми впливу на ключові сфери життя держави.

2. USAID ЯК ІНСТРУМЕНТ «ЗОВНІШНЬОГО УПРАВЛІННЯ» УКРАЇНОЮ

2.1. Історія створення та глобальна роль USAID

USAID (United States Agency for International Development) — це агентство, створене урядом США ще у 1961 році з метою «надання економічної, розвитку та гуманітарної допомоги по всьому світу для підтримки американських інтересів за кордоном». Звучить шляхетно: розвивати демократію, покращувати інфраструктуру, допомагати молодим країнам у їх становленні. Проте, як свідчить низка розслідувань, за «допомогою» можуть ховатися цілком прагматичні цілі — політичний та економічний вплив, лобізм певних корпорацій або поширення необхідної ідеології.

Згадаймо, що чимало програм USAID були направлені на підтримку проамериканських урядів у країнах Латинської Америки та Азії. Деякі дослідники називають USAID «м’якою силою» США: за допомогою «грантів», «допомоги» і «освітніх програм» уряд у Вашингтоні фактично формує лояльні політичні та громадські еліти.

2.2. Ключові програми в Україні

В Україні USAID з’явився майже відразу після здобуття нею незалежності. З початку 1990-х агентство фінансувало величезну кількість ініціатив: від аграрних реформ і енергетичних проектів до медіа-навчання. Поступово роль цього «головного американського донора» зросла настільки, що величезна кількість українських НГО та державних структур фактично трималася на коштах USAID.

Що далі — то більше сфер виявлялося у фокусі уваги:

• підтримка ЗМІ (на сьогодні за даними окремих громадських активістів до 90% медіа отримувало гранти);
• формування нової «прозорої» судової системи;
• допомога у підготовці реформ виконавчої влади;
• просування проєктів у сфері прав людини, інклюзії, гендерної рівності тощо.

Такі «благі наміри» згодом обростають гучними скандалами: гроші могли виділятися та розподілятися на користь тих, хто був лояльний до певних світоглядних цінностей чи конкретних глобальних корпорацій. Протилежна сторона цієї активності — звинувачення у корупції, розкраданні, безконтрольному використанні коштів американських платників податків.

3. ЧЕТВЕРТА ВЛАДА ПІД ГРАНТАМИ: ЯКІ МЕДІА ОТРИМУВАЛИ ФІНАНСУВАННЯ

3.1. «Грантожери» чи «завойовані» медіа?

Спершу найгучнішою заявою про роль USAID у «завоюванні» українських медіа стала інформація директорки ГО «Інститут Масової Інформації» (ІМІ) Оксани Романюк про те, що 90% українських ЗМІ отримували гранти. Наголошуємо: ІМІ сама виступала одним із найбільших грантових донорів, що отримував фінансування від USAID та далі розподіляв його між підконтрольними медіапроєктами.

Публіка неодноразово дорікала: USAID не фінансує напряму медіа, але робить це «через треті руки», через своїх «проксі». Це пояснюється тим, що агентство намагається уникнути прямої участі в українському інфопросторі, аби формально не порушувати законодавство про втручання в медіа. Проте фактично, за словами експертів, більшість редакцій, які отримують «гранти» з цих фондів, вимушено чи добровільно підпадають під редакційну політику, продиктовану «грантодавцем».

3.2. Роль «посередників»-псевдоГО

Три ГО, які найчастіше згадуються у зв’язку з підтримкою USAID: «Інтерньюз-Україна», «Львівський медіафорум» та «Інститут Масової Інформації». Саме через них, згідно з джерелами, відбувалося фінансування понад тисячі медіа. При цьому офіційні звіти USAID називають все це «Медійною програмою», яка мала нібито посилити «незалежність журналістики».

Насправді грантові кошти, як стверджують критики, могли використовуватися й для «замовчування» окремих тем чи для лобіювання специфічної глобалістської ідеології. Висувається і версія про фінансування «ботоферм» та мереж блогерів, які просували вигідні для USAID чи американських корпорацій погляди.

3.3. Список 1: найвідоміші приклади

Нижче наводиться коротка (але все одно об’ємна) добірка медіа та ГО, які, згідно з оприлюдненими даними, потрапляли під вплив та отримували «допомогу» від USAID через різні програми чи «прокладки». У списку фігурують:

• ГО «Миколаївський центр журналістських розслідувань», ГО «Львівська група», ТОВ «ВД “Медіа-ДК”»;
• ГО «Слідство.Інфо», ГО «Інтерньюз-Україна», ГО «Детектор Медіа», ГО «Громадське телебачення», ГО «Українська правда»;
• ТОВ «ЗН УА», АТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України», ТОВ «ІА “Лігабізнесінформ”», ТОВ «Бабель»;
• ГО «Українське Телебачення Торонто», ГО «Центр журналістських розслідувань “Сила правди”», ГО «Вінницький прес-клуб», ГО «Харківський кризовий інфоцентр», ГО «Накипіло.Радіо» тощо.

Цей перелік демонструє, наскільки велика кількість ЗМІ перебуває у залежності від американських грантів. У результаті — люди у соцмережах обурюються: чи можемо ми говорити про незалежність медіа, коли більшість із них отримують «безкоштовні» гроші від однієї потужної держави?

4. «ПРИДБАНЕ» ВРЯДУВАННЯ? ДРУГА ВЛАДА У ФОКУСІ USAID

4.1. Ідеологічна «присутність» у міністерствах та відомствах

За логікою речей, якщо USAID прагне встановити певний вплив, то сфера виконавчої влади — ідеальний «плацдарм». У багатьох державах світу подібні «допоміжні програми» дозволяли американській стороні:

• впливати на призначення у міністерствах чи важливих держустановах;
• визначати вектор реформ, «рекомендуючи» закони та постанови;
• лобіювати інтереси транснаціональних корпорацій (ТНК) чи просувати ідеологічні ініціативи (наприклад, «green agenda» або «covid-протоколи»).

В Україні сфера виконавчої влади настільки широка, що здається майже неможливим відстежити всі «ниточки» та фінансові потоки. Проте найкрасномовніше свідчать довгі списки установ, які, згідно з офіційними документами, мають чи мали угоди або меморандуми з USAID.

4.2. Список 2: ключові державні структури

Чи можна назвати «допомогою» фінансування таких установ, як Державна казначейська служба, БЕБ, ДБР, Держмитниця, різні міністерства — від Мінагро до МОН і Мінюсту? Скептики вважають, що значна частина таких перерахувань більше схожа на своєрідні «хабарі» посадовцям або ж на оплату просування певних законопроєктів чи призначення «соросят» на керівні посади.

У списку фігурують буквально всі структури уряду: від НАЗК і Мінцифри до Пенсійного фонду та Рахункової палати. Зокрема:

• Адміністрація Держспецзв’язку, Апарат РНБО, Господарсько-фінансовий департамент Секретаріату Кабміну, ДП “Дія”, Міністерство фінансів, Мінсоцполітики, Мінветеранів, МОН, Національний банк України, Офіс Генерального прокурора, ЦВК тощо.

Як бачимо, коли і виконавча влада, і фінансова система, і навіть РНБО та підрозділи кіберзахисту отримують «підтримку» з-за океану, виникає запитання: чи можливо, щоб вони залишалися на 100% незалежними від зовнішнього політичного тиску?

5. ТРЕТЯ ВЛАДА: СУДИ, ПРАВОСУДДЯ ТА «ГРАНТОВІ» РЕФОРМИ

5.1. Чому правосуддя стало стратегічним напрямом для США

Судова система в кожній країні — ключ до впровадження правил гри, дотримання законів і зрештою формування інвестиційного клімату. Для великих глобальних гравців, зокрема для США, вкрай важливо мати впевненість, що в разі будь-яких конфліктів чи суперечок в судах рішення будуть «прозорими». Але «прозорість» — поняття гнучке: залежить від того, хто і як встановлює «правила чесної гри».

Саме тому USAID, за словами незалежних спостерігачів, зосередило великі ресурси на підтримці судової реформи. Низка експертів у різні часи стверджувала: під прикриттям «модернізації судів» відбувалася «купівля» лояльності суддів чи органів, які здійснюють контроль за їх призначенням.

5.2. Список 3: Верховний Суд та «суддівські» органи

Серед реципієнтів USAID: Верховний Суд, Вища кваліфікаційна комісія суддів, Вища рада правосуддя, Вищий антикорупційний суд, Державна судова адміністрація, Національна школа суддів та інші.

Офіційно така співпраця проходить під егідою «покращення якості правосуддя» та «впровадження світових стандартів». Проте в суспільстві багато запитань: чи може такий масштабний вплив іноземної агенції не позначитися на дійсній незалежності української судової системи?

6. ВЕЛИКЕ РІЗНОМАНІТТЯ ПСЕВДОГО: ЛОБІЮВАННЯ ДЕМОКРАТІВ ТА ІНТЕРЕСІВ КОРПОРАЦІЙ

6.1. Як громадський рух перетворюється на комерційний інтерес

Окрім медіа та органів влади, USAID активно фінансує так звані «громадські організації». На перший погляд, це нормально: суспільство має розвивати громадянський сектор. Але реалії такі, що певні ГО, отримавши гранти, починають просувати конкретний порядок денний (зазвичай той, що збігається зі стратегією «відкритого суспільства», яке часто пов’язують з Джорджем Соросом).

Часто ідеологічне наповнення проєктів — ліво-ліберальне, з акцентом на політкоректності, гендерних студіях та т. зв. «викритті» націоналістів. У медійному просторі їхній голос добре чутно: вони можуть одночасно організовувати семінари, тренінги, запускати телеграм-канали, мати свої ютуб-платформи, проводити фейкові соцопитування, замовні інформаційні кампанії проти тих, хто не згоден із їхнім світоглядом.

6.2. Список 4: найрезонансніші приклади «грантових мереж»

Серед довгого переліку організацій, які «засвітилися» у співпраці з USAID, є такі гучні назви, як:

• ГО «Києво-Могилянська Аналітична Платформа», ГО «Рух Чесно», ГО «Українське Телебачення Торонто»,
• БО «Благодійний фонд “Демократичні ініціативи” ім. Ілька Кучеріва», ГО «Трансперенсі Інтернешнл Україна», ГО «Центр протидії корупції», ГО «Інститут Київська Школа Економіки»,
• ГО «Вокс Україна», ГО «Го Глобал», ГО «Центр громадянських свобод», Український католицький університет тощо.

Критики закидають цим структурами те, що вони є частиною розгалуженої мережі, яка не лише «перекроює» на власний розсуд громадську думку, а й відмиває колосальні суми коштів у вигляді гонорарів, проведення заходів та «експертної» діяльності.

7. «ЗАНАДТО БАГАТО ЗБІГІВ»: ВІДКРИТЕ СУСПІЛЬСТВО СБОКУ ЧИ НАВ’ЯЗАНА ІДЕОЛОГІЯ?

7.1. Вплив Сороса, ТНК, бігфарми та інших «глобальних гравців»

Останні кілька років тема «соросят» активно обговорюється в українському політичному просторі. Так називають людей, пов’язаних із фондами Джорджа Сороса чи «відкритого суспільства». Де-факто ці особи займають ключові пости у виконавчій владі, пишуть законопроєкти, очолюють антикорупційні структури, розподіляють гранти.

Критики стверджують: «соросята» сприяють приходу в Україну великих транснаціональних компаній, запускають механізми «ковідоістерії» в інтересах фармгігантів, а також лобіюють «західний» порядок денний: від масованої гендерної риторики до делегітимізації національних рухів.

7.2. Чому націоналістів і «неугодних» бізнесменів «мочать» у ЗМІ

За даними журналістських розслідувань, псевдоГО та «залежні» медіа за гроші від USAID часто проводять цілеспрямовані кампанії проти конкурентів «грантових» бізнес-структур чи проти політиків, котрі ставлять під сумнів вектор «відкритого суспільства». «Націоналістів» обзивають «радикалами» і «фашистами», тоді як ліво-ліберальну ідеологію в ЗМІ подають як «єдино можливу цивілізовану модель».

8. ЩО ОЗНАЧАЄ МАЙБУТНІЙ АУДИТ ВІД АДМІНІСТРАЦІЇ ТРАМПА

8.1. Мета перевірки та ймовірні наслідки

Дональд Трамп і його команда вже не вперше висловлюють скепсис щодо діяльності USAID, вважаючи цю агенцію розсадником «демократів» та їхніх інтересів. За їхньою логікою, USAID навряд чи прозоро використовувала кошти платників податків США, а частина грошей могла піти на підтримку політичних опонентів Трампа, зокрема в самих США.

Майбутній аудит може стосуватися всього: контрактів, угод, результатів реалізації програм і навіть конкретних кейсів корупції. Якщо перевірка підтвердить значні порушення, для України можливі серйозні наслідки — аж до заморожування подальшої фінансової допомоги чи вимоги повернути вже надані кошти.

8.2. Розкрадання, лобіювання й політична складова

Багато хто припускає, що аудитори можуть виявити цілі ланцюжки взаємопов’язаних ГО та чиновників, через які «відмивалися» кошти. Так само може бути виявлена тісна співпраця між «демократичними» структурами в США та «грантоодержувачами» в Україні, що ставить під питання чесну конкуренцію на майбутніх американських виборах.

9. СУПЕРЕЧНОСТІ ТА ПРОГНОЗИ: ВАРІАНТИ РОЗВИТКУ ПОДІЙ

9.1. Можлива реакція української сторони

Офіційний Київ може спробувати продемонструвати «прозорість» і «неупередженість», погодившись на перевірку й висловлюючи готовність співпрацювати. Уряд, зацікавлений у подальшій фінансовій підтримці, робитиме все, аби мінімізувати можливі звинувачення.

Разом із тим, якщо аудит виявить численні порушення, це може стати приводом для кадрових перестановок, гучних кримінальних справ чи повного перегляду відносин з окремими ГО.

9.2. Можливі рішення з боку США

Не виключено, що у США розпочнуться внутрішньополітичні дискусії про доцільність подальшого утримання «клієнтських» держав, особливо якщо кошти йшли на проекти, які не відповідають інтересам республіканців. Зростатиме запит на те, щоб «соросята» в українській владі були усунені від ухвалення рішень і перерозподілу грантів.

Якщо ж аудитори не знайдуть серйозних зловживань, прихильники демократів скористаються цим як доказом «чесності» та «ефективності» системи. Тоді співпраця з USAID продовжиться, але, ймовірно, із новими запобіжниками.

10. ВИСНОВКИ ТА РЕКОМЕНДАЦІЇ

10.1. Підзвітність і прозорість: ключ до розв’язання проблеми

Головне питання полягає навіть не в тому, щоб припинити будь-яку допомогу чи ставити хрест на всіх проєктах USAID. Але коли співпраця відбувається в тіні або під грифом «не для публічного розголосу», це дає підстави для підозр у корупції та політичному лобізмі.

• Прозорі механізми фінансування. Варто вимагати відкритих реєстрів усіх грантів, сум і результатів виконаних проєктів.
• Публічне декларування інтересів. Держслужбовці, судді та представники медіа, що отримують зовнішню допомогу, мають звітувати про це, уникаючи конфлікту інтересів.
• Незалежні аудити. Окрім американських, корисно було б створити міжнародні та внутрішньоукраїнські незалежні комісії для перевірки ефективності та законності витрачання коштів.

10.2. Чого варто чекати суспільству й незалежним медіа

1. Посилення інфопротистояння. З одного боку, медіа, лояльні до глобалістів та США, можуть активізуватися, щоби нівелювати вплив і критику аудиту. З іншого — опоненти спробують викрити більше фактів і скандалів.
2. Зміни у владних кабінетах. Якщо аудит виявить відверте розкрадання або змову, найімовірніше, деякі посадовці втратять крісла.
3. Переформатування «донорських програм». Можлива зміна правил чи згорнення проєктів, які стали надто токсичними.

ПІДСУМКОВЕ СЛОВО

Україна вже давно перебуває в епіцентрі глобальних протистоянь. З одного боку, існує об’єктивна потреба в зовнішній підтримці: наша країна зазнає військової агресії, має економічні труднощі. З іншого — грантова залежність від одного-двох великих зовнішніх «донорів» ставить під сумнів суверенне право українців на власний шлях розвитку.

USAID, «соросята», лобісти транснаціональних корпорацій, «куплені» медіа — все це елементи складної картини, яку навряд чи можна оцінити однозначно. Майбутній аудит від адміністрації Трампа здатен внести певну ясність: якщо справді виявляться великі схеми зловживань, то Україні доведеться відповідати. Якщо ж ні, — варто вимагати ще більшої прозорості та чіткого звіту про кожен грант, виділений USAID.

У будь-якому разі, від того, якими будуть висновки аудиту та реакція керівництва України, залежить не лише подальша фінансова допомога, а й репутація держави на міжнародній арені. Чи вдасться українському суспільству позбутися клейма «зовнішньої керованості» — покаже лише час.

Текст підготовлено на основі відкритих джерел, даних, опублікованих у ЗМІ, матеріалів офіційних звітів та різноманітних журналістських розслідувань. Автор не претендує на абсолютну істину й закликає читачів самостійно перевіряти факти й робити власні висновки.