Між надіями та випробуваннями: Журналістське розслідування досягнень і провалів Порошенка та Зеленського

Зміст статті

1. Вступ: Чому порівняння двох президентів є важливим
2. Передумови президентства Петра Порошенка
3. Досягнення та здобутки Петра Порошенка
   1. Укріплення армії та обороноздатності
   2. Дипломатичні успіхи та євроінтеграція
   3. Безвізовий режим
   4. Релігійна незалежність (Томос)
   5. Економічні тенденції та реформи
4. Провали та недоліки правління Порошенка
   1. Корупційні скандали та невдале антикорупційне законодавство
   2. Незавершені реформи і проблеми з судами
   3. Ескалація конфлікту на Донбасі та мінські угоди
5. Володимир Зеленський: шлях до президентства
6. Досягнення та здобутки Володимира Зеленського
   1. Комунікація з народом та новий стиль політики
   2. Парламентська більшість «Слуги Народу» та законодавчі ініціативи
   3. Зовнішньополітичні здобутки та світова підтримка України
   4. Спроби деолігархізації
   5. Оборона країни та ситуація з повномасштабним вторгненням РФ
7. Провали та недоліки правління Зеленського
   1. Кадрова політика та скандали всередині команди
   2. Антикорупційні виклики
   3. Затримки у ключових реформах
   4. Інформаційні атаки та вплив олігархів
8. Хто «мигає» президентам: політичне та фінансове оточення
   1. Олігархи та великі бізнес-групи
   2. Західні партнери та МВФ
   3. Громадянське суспільство та волонтерський рух
9. Порівняння президентств: головні уроки для України
10. Висновок: Подальші виклики та перспективи

1. Вступ: Чому порівняння двох президентів є важливим

Україна пережила декілька карколомних політичних і суспільних трансформацій за останнє десятиліття. Після Революції Гідності до влади прийшов Президент Петро Порошенко, покликаний зупинити анексію Криму, владнати ситуацію на Донбасі та провести важливі реформи для розвитку державності. Однак суспільна підтримка Порошенка з часом зменшувалася через низку скандалів і невирішених проблем.

У 2019 році українці обрали нового президента – колишнього шоумена Володимира Зеленського, який обіцяв докорінні зміни та «кінець епохи бідності і корупції». Але, попри старт із високим рейтингом довіри, вже за перші роки влади Зеленський стикнувся з масою викликів: від впливу олігархів і проблем в економіці до масштабної російської агресії та корупційних скандалів у власній команді.

Це журналістське розслідування покликане розглянути основні досягнення та провали обох президентів, а також виявити, хто реально впливає на політику в країні та «мигає» ключовим фігурним особам. Його мета – дати читачеві об’єктивну картину подій, що формували сучасну українську державність, і вказати на уроки, які ми маємо винести з цих двох президентських каденцій.

2. Передумови президентства Петра Порошенка

Петро Олексійович Порошенко прийшов до влади у непростий час. Вибори 2014 року відбувалися в умовах анексії Криму Російською Федерацією та початку воєнних дій на сході України (Донбасі). На Майдані пролилася кров, суспільство було максимально мобілізоване, а очікування від нового Президента – надзвичайно високими.

У минулому Порошенко був успішним бізнесменом, зокрема власником кондитерської корпорації «Roshen», міністром закордонних справ та міністром економічного розвитку і торгівлі. Завдяки дипломатичним контактам та вмінню домовлятися, його обрали як «компромісну фігуру», котра зможе об’єднати країну. Головні обіцянки Порошенка: відновити мир, посилити Збройні сили, вести Україну в напрямку Європейського Союзу та впровадити антикорупційні реформи.

3. Досягнення та здобутки Петра Порошенка

3.1 Укріплення армії та обороноздатності

• Реформування ЗСУ. За часів Порошенка українська армія, яка станом на 2014 рік перебувала в жалюгідному стані, почала активно відновлюватись: було збільшено фінансування, запущено програму переозброєння, оновлено техніку. Почала зростати боєздатність армії.
• Створення добровольчих батальйонів. У перші місяці конфлікту вкрай важливим стало формування добровольчих підрозділів, які фактично «закривали дірки» на фронті. Хоча чимало критиків вважають, що їхня роль недооцінена, влада Порошенка узаконила їх, включивши в склад ЗСУ та МВС.
• Міжнародна військова допомога. Дипломатичні зв’язки Порошенка сприяли отриманню допомоги від західних партнерів – від радників НАТО до поставок деякого озброєння та військового спорядження.

3.2 Дипломатичні успіхи та євроінтеграція

• Підписання Угоди про асоціацію з ЄС. Хоча процес стартував ще за часів Януковича (попередні домовленості), саме при Порошенку було остаточно ратифіковано цю Угоду. Вона стала основою для поглиблення торговельних відносин та політичної співпраці з ЄС.
• Зближення з НАТО. Порошенко поставив за мету закріпити в Конституції євроатлантичний курс, що було сприйнято позитивно більшістю суспільства, хоча не всі партії та політичні сили в Україні підтримали таке формулювання.
• Міжнародний тиск на Росію. Завдяки активній дипломатії, зокрема «нормандському формату» (Україна, Німеччина, Франція, Росія), Україна добилася низки санкцій проти Російської Федерації. Це зупинило подальшу агресію Кремля на деякий час, хоч і не вирішило конфлікту повністю.

3.3 Безвізовий режим

Одним з найбільш відчутних досягнень Петра Порошенка стало впровадження безвізового режиму з Євросоюзом у 2017 році. Це означало, що громадяни України отримали можливість подорожувати до країн Шенгенської зони без віз терміном до 90 днів. Безвіз став символом європейських прагнень українців і вважається однією з найпомітніших «перемог» того періоду.

3.4 Релігійна незалежність (Томос)

Ще одним важливим здобутком стало отримання Православною Церквою України (ПЦУ) Томосу про автокефалію. Цей крок допоміг зміцнити релігійну та духовну незалежність від Російської Православної Церкви. Для багатьох українців Томос став історичним проривом, хоча і викликав суперечки в церковному середовищі, а також обурення з боку РПЦ.

3.5 Економічні тенденції та реформи

• Макрофінансова стабілізація. Порошенку вдалося разом з урядом та Нацбанком утримати курс гривні після обвалу 2014-2015 років і стабілізувати економіку. Незважаючи на втрату Криму та частини промислового потенціалу на сході, ВВП України почав потроху зростати, хай і з низьких показників.
• Бюджетна децентралізація. Запроваджені реформи дозволили місцевим бюджетам залишати собі більшу частину доходів, що підвищило рівень відповідальності та можливостей розвитку регіонів. Хоча не всі громади ефективно розпорядилися додатковими коштами.
• Приватизація та спроби детінізації. Почалися певні кроки щодо розпродажу державних підприємств, хоча гучних успіхів тут не вдалося досягти. Частково виявилася ефективною боротьба з тіньовою економікою через запровадження прозорих електронних тендерів (Prozorro).

4. Провали та недоліки правління Порошенка

4.1 Корупційні скандали та невдале антикорупційне законодавство

Найбільшим розчаруванням багатьох виборців стала недостатня боротьба з корупцією. Попри створення НАБУ, САП і НАЗК, резонансні справи проти високопосадовців так і не призвели до масових вироків чи системного викорінення хабарництва. Сам Порошенко потрапляв у скандали через звинувачення в лобіюванні інтересів власного бізнесу, що також підривало довіру до влади.

4.2 Незавершені реформи і проблеми з судами

Судова реформа, яку обіцяв Порошенко, виявилася надто повільною й малоефективною. Вищі судові інстанції, включно з Конституційним судом, залишалися під впливом політиків та бізнес-груп. Численні журналістські розслідування доводили збереження «телефонного права» та замовних рішень.

4.3 Ескалація конфлікту на Донбасі та мінські угоди

Хоча Порошенко був активним учасником «нормандського формату» і домовлявся про «Мінськ-1» та «Мінськ-2», досягнути сталого миру на Донбасі так і не вдалося. Крім того, критики вважають, що Порошенко недооцінив потенційні ризики або був не достатньо рішучим у військовій протидії, що призвело до втрат територій та затяжного конфлікту.

5. Володимир Зеленський: шлях до президентства

Володимир Олександрович Зеленський є прикладом людини, яка майже миттєво пройшла шлях «від шоумена до Президента». До 2019 року він був відомим актором, продюсером і коміком, очолював «Студію Квартал-95». У своїй передвиборчій кампанії Зеленський позиціонував себе як «нове обличчя» поза великою політикою.

Гасла «Зробимо їх разом» і скетчі про корупцію та чиновників настільки припали до душі мільйонам українців, що він здобув перемогу над Петром Порошенком у другому турі з рекордним показником підтримки – понад 73%. Високі очікування суспільства від Зеленського полягали у швидкому завершенні війни, знищенні корупції та побудові справедливої правової держави.

6. Досягнення та здобутки Володимира Зеленського

6.1 Комунікація з народом та новий стиль політики

• Відкритість і публічність. На початку каденції Зеленський часто звертався до громадян через відеозвернення, соцмережі і намагався позбутися «захисної стіни» між владою та суспільством.
• Формат «прямої демократії». Однією з ідей було проведення опитувань і референдумів з ключових питань, щоб показати, що люди безпосередньо впливають на рішення влади.

6.2 Парламентська більшість «Слуги Народу» та законодавчі ініціативи

• Однопартійна більшість. Вперше в історії незалежної України президентська сила отримала монобільшість у Верховній Раді. Це дало Зеленському унікальну можливість приймати закони без необхідності в коаліційних компромісах.
• Швидке ухвалення законів. На старті роботи нового парламенту було прийнято низку важливих законів, зокрема щодо зняття депутатської недоторканності, про імпічмент президента, проти незаконного збагачення.

6.3 Зовнішньополітичні здобутки та світова підтримка України

• Міжнародна коаліція проти російської агресії. При Зеленському західна підтримка України суттєво посилилася, особливо після початку повномасштабного вторгнення РФ 24 лютого 2022 року. Низка країн ЄС і США надала масштабну військову та фінансову допомогу.
• Зміцнення відносин із союзниками. Переговори з НАТО та ЄС щодо вступу до цих структур активізувалися. Також Україна отримала статус кандидата в ЄС у 2022 році – ще один крок до можливої повноцінної інтеграції.

6.4 Спроби деолігархізації

Одним із гучних кроків стало ухвалення так званого «антиолігархічного закону», що визначає критерії, за якими певна особа вважається олігархом, та обмежує її вплив на медіа й політику. Хоча ефективність закону поки що викликає суперечки, це був перший системний крок, спрямований на зменшення ролі олігархічних кланів.

6.5 Оборона країни та ситуація з повномасштабним вторгненням РФ

• Воєнний стан і мобілізація. Після 24 лютого 2022 року Зеленський проявив себе як лідер воюючої нації. Його рішення не залишати Київ під час загрози захоплення столиці підняло бойовий дух та стало важливим символом для світової спільноти.
• Дипломатична активність. Щоденні переговори з лідерами інших країн, виступи у парламентах та міжнародних організаціях зробили Зеленського впливовою фігурою у світовій політиці. Україна зуміла отримати безпрецедентну воєнну, гуманітарну та фінансову допомогу, що дозволило стримати російський наступ.

7. Провали та недоліки правління Зеленського

7.1 Кадрова політика та скандали всередині команди

• Часті звільнення та перестановки. За роки президентства Зеленського на ключових посадах змінилося кілька прем’єр-міністрів, міністрів оборони, керівників правоохоронних органів. Така нестабільність викликає занепокоєння інвесторів і суспільства.
• Скандали з «новими обличчями». Деякі депутати від «Слуги Народу» потрапляли в гучні корупційні історії. Попри обіцянки «не покривати своїх», практичне покарання таких осіб відбувається не завжди прозоро та вчасно.

7.2 Антикорупційні виклики

• Розслідування справ топкорупціонерів. Хоча ряд чиновників опинилися під слідством, поки що резонансних вироків обмаль. Громадські активісти наголошують, що судова система залишається «прогнившою» і потребує суттєвої реформи.
• Тиск на антикорупційні органи. Неодноразово з’являлися заяви про політичний тиск на НАБУ чи САП. Попри наявність нових керівників цих органів, часто бракує дієвої співпраці з Генеральною прокуратурою.

7.3 Затримки у ключових реформах

• Медична реформа. Попри спроби продовжити реформи, започатковані ще попередниками, медична галузь залишається в складному стані, особливо з огляду на ковід-пандемію та військові дії.
• Податкова реформа та детінізація. Бізнес продовжує скаржитись на відсутність комплексної податкової реформи. Хоча в окремих сферах податкове навантаження спростилося, загальна система залишається громіздкою.
• Приватизація державних підприємств. Процес іде повільно й часто супроводжується скандалами. Не завжди прозоро визначаються переможці торгів.

7.4 Інформаційні атаки та вплив олігархів

Незважаючи на «антиолігархічний закон», вплив великих бізнес-груп на медійний простір все ще значний. Політика Зеленського піддається як внутрішній, так і зовнішній інформаційній атаці, що ускладнює процес проведення реформ і формує неоднозначний образ президента в суспільстві.

8. Хто «мигає» президентам: політичне та фінансове оточення

8.1 Олігархи та великі бізнес-групи

• За Порошенка. Його часто пов’язували з Ігорем Коломойським у перші роки війни (через «Приватбанк» та добровольчі батальйони), пізніше – з Рінатом Ахметовим, особливо в енергетичній сфері. Хоча Порошенко намагався демонстративно дистанціюватися від олігархів, журналісти неодноразово фіксували його та членів його уряду в перемовинах з бізнесменами.
• За Зеленського. Найбільш дискусійним є зв’язок Зеленського з Коломойським, який володів телеканалом «1+1», на якому з’являвся Зеленський і «Квартал-95». Розвиток подій показав, що президент не завжди діяв в інтересах Коломойського, особливо з урахуванням ситуації довкола «Приватбанку». Проте вплив інших великих гравців, як-от Ахметов, теж залишається.

8.2 Західні партнери та МВФ

І Порошенко, і Зеленський були змушені рахуватися з вимогами МВФ та міжнародних донорів. З одного боку, це фінансова підтримка України в критичний період війни та економічних втрат. З іншого – залежність від зовнішніх кредиторів примушує проводити непопулярні реформи, зокрема підвищення тарифів і зміни в податковій системі.

8.3 Громадянське суспільство та волонтерський рух

Значний вплив на внутрішню політику мають громадські активісти, правозахисники та волонтери, котрі часто викривають корупційні схеми або зловживання владою. Це вони створюють суспільний тиск, змушуючи президентів та уряд реагувати на резонансні теми. У роки війни їхня роль тільки посилилася: волонтери допомагають армії, організовують гуманітарні ініціативи та контролюють витрати з державного бюджету.

9. Порівняння президентств: головні уроки для України

1. Війна та безпека. Обидва президенти стикнулися з російською агресією. Порошенко заклав основу для відродження ЗСУ та дипломатичного тиску на Кремль, тоді як Зеленський продовжив зміцнювати міжнародну коаліцію та успішно відбив першу хвилю повномасштабного вторгнення.
2. Євроінтеграція. Порошенко отримав безвіз і ратифікував Угоду про асоціацію, Зеленський – статус кандидата в ЄС і посилив відносини з НАТО. Це логічне продовження стратегічного курсу, обраного більшістю українців.
3. Боротьба з корупцією. Обіцянки обох президентів не були повністю виконані. Змінювалися назви органів, посадовці, але покарань для топкорупціонерів мало, а довіра суспільства до судової влади низька.
4. Економіка та реформи. Обидва президенти проводили децентралізацію, намагалися стабілізувати економіку, працювали з МВФ. Проте реформи часто пробуксовували через саботаж у парламенті, спротив олігархів чи брак політичної волі.
5. Політична культура. Зеленський приніс новий стиль – більш відкритий і медійний, тоді як Порошенко робив ставку на дипломатичну і військову риторику. Утім, недоліком залишилося нерозуміння, що зміна облич у владі сама по собі не гарантує системних змін.

10. Висновок: Подальші виклики та перспективи

Досвід двох українських президентів вчить нас важливим урокам. По-перше, без системної та реальної боротьби з корупцією та реформування судової системи навіть найамбітніші плани приречені на затримки. По-друге, війна та зовнішні загрози потребують сильних, незалежних інституцій – від армії до органів правопорядку. По-третє, суспільство, яке заплатило надто високу ціну за свободу і незалежність, не терпітиме бездіяльності та маніпуляцій з боку влади.

Петро Порошенко та Володимир Зеленський – дуже різні політики з різною історією та стилем управління. Проте обох їх об’єднує те, що вони очолили країну в найтяжчі часи й намагалися балансувати між внутрішніми та зовнішніми викликами. Їхні досягнення мають бути збережені, а прорахунки – враховані для побудови держави, яка спроможна захистити свої кордони, економіку та права громадян.

Перед Україною стоять ще масштабні завдання: від повного відновлення територіальної цілісності до побудови сталої демократії європейського зразка. Яким би не було прізвище наступного президента, головним чинником успіху залишиться не «нова людина», а системна, послідовна робота владних інститутів із чітким баченням стратегічної мети.

Це розслідування спрямоване на те, щоб кожен українець усвідомив: президент – це лише один із факторів державної політики. Тільки поєднання чіткої державної стратегії, громадського контролю та відповідальності кожного можливо перетворити кризові ситуації на поштовх до розвитку та зміцнення України.