Что не так с итальянским судом За что посадили Маркива?

Поделиться:

 

Украинского бойца Национальной гвардии Виталия Маркива в Италии осудили за то, что в ходе войны в Донбассе погиб итальянский журналист. Командир осужденного объяснил, что не так с этим решением и почему оно опасно для всех украинцев.

Коротко суть дела Виталия Маркива сводится к следующему. Итальянский суд решил заключить украинского военного на 24 года. В июне 2017 старшего сержанта Нацгвардии Украины Маркива арестовали в Италии по подозрению в убийстве из миномета итальянского журналиста фоторепортера Андреа Рокелли и его русского переводчика Андрея Миронова. Итальянец и его переводчик погибли под Славянском в мае 2014 года.

Итальянцы настаивали на побочной виновности Маркива. Виталий Маркив, его защита и украинская сторона, задействованная в процессе, отвергали обвинения итальянского следствия. По их убеждению, позиция украинских бойцов отличается от той, откуда был убит итальянского фоторепортера. Эту позицию в то время удерживали пророссийские боевики отряда Гиркина.

Согласно аргументов прокурора, Маркив не совершил преступления убийства, но вроде информировал руководство Нацгвардии о движении гражданских лиц у фабрики Zeus Ceramica, а те, в свою очередь, контактировали с воинами ВСУ, которые из минометов открыли огонь по группе иностранных журналистов.

Кто такой Виталий Маркив? Это боец ​​Нацгвардии, заместитель командира взвода батальона оперативного назначения имени Кульчицкого, старший сержант. Воевал в АТО с позывным "Итальянец" - потому что в 2003 году вместе с семьей выезжал в Италию.

В Украину Маркив вернулся в 2013 году - во время событий на Площади Независимости, когда начиналась Революция Достоинства). В начале войны вступил в ряды добровольческого батальона (через некоторое время влился в состав Национальной гвардии Украины).

Після того, як суд виніс своє рішення, французький журналіст Поль Гого, який був на Донбасі разом із Вільямом Рогелоном, головним свідком обвинувачення у справі нацгвардійця Віталія Марківа, назвав рішення суду Павії приголомшливим та заявив про готовність дати свідчення під час апеляційного розгляду Ув’язнення Віталія Марківа: французький журналіст хоче свідчити у справі нацгвардійця . За його словами, він готовий розповісти, як все було насправді.

Крім того, італійський суд не зупинився на засудженні Марківа і скерував до Генпрокуратури запит щодо відкриття справи проти народного депутата України Богдана Матківського Справа нацгвардійця Марківа: суд Італії хоче порушити справу проти ще одного українця . Матківський у 2014 році був командиром Марківа. Проти Матківського хочуть відкрити справу "про співучасть у навмисному вбивстві".

Хто такий Богдан Матківський? Командир Марківа. Вчився у військовому ліцеї ім. Героїв Крут. З відзнакою закінчив ПТУ № 19. Закінчив факультет менеджменту та маркетингу Дрогобицького державного педагогічного університету ім. І. Франка . У 2008-2012 роках працював над впровадженням в Україні соціально-економічного проекту "Програма-ЗЕТ" та соціального "Сфера-ЗЕТ" на громадських засадах. Займався також приватною підприємницькою діяльністю.

З 2012 року працював як регіональний менеджер ТОВ "ЗЕТ-Україна", а у 2014 році посів посаду генерального директора ТзОВ "ЗЕТ-Автор". З 2012 року є віце-президентом Благодійної організації "Сфера-ЗЕТ".

У 2013-2014 році був заступником сотника Самооборони Майдану, у 2014 – координатором Самооборони Дрогобича. Брав участь в АТО як командир взводу 1 батальйону Національної Гвардії України.

Народний депутат 8 скликання. Обраний у 2014 році за округом №121 (Львівська область) як безпартійний самовисуванець. Позафракційний. У 2014-2015 роках був членом фракції “Блок Петра Порошенка”. Секретар Комітету Верховної Ради України з питань економічної політики.

У розмові із 24 каналом Матківський пояснив, що не стикується у звинуваченні італійської прокуратури проти Марківа та чому рішення італійського суду небезпечні для всіх українських військових.

Чому рішення суду щодо долі Віталія Марківа вийшло настільки резонансним?

Саме звинувачення спочатку базувалось на тому що Віталій Марків, конкретно він, вбив Андреа Рокеллі. Після того, як я давав свідчення у цій справі, як командир Марківа, який безпосередньо тоді перебував на Карачуні разом із ним, вони перекваліфікували звинувачення. Зараз воно звучить, як змова із групою осіб, яка призвела до вбивства Андреа Рокеллі.

Хто такий Андреа Рокеллі? Фотожурналіст. Фрілансер член групи незалежних фоторепортерів Cesuralab. Спеціалізувався на зйомках у "гарячих точках", зокрема Східної Європи та Росії.
24 травня 2014-го Роккелі та російський журналіст Андрій Миронов під час самовільного візиту до "сірої зони" загинули під час мінометного обстрілу поблизу Слов'янська. Територія, де загинули журналісти, на той момент не перебувала під контролем української армії. Рокеллі потрапив туди без погодження із офіційною владою України. За даними українського слідства, журналісти загинули внаслідок артобстрілу з боку сепаратистів.
Саме у той час, у травні-червні 2014 року тривали запеклі бої за Слов'янськ та гору Карачун між українськими військовими та бойовиками. 24 травня сепаратисти з використанням мінометів та гранатометів напали на блокпост Національної гвардії України. Внаслідок двогодинного збройного протистояння загинув боєць Нацгвардії, чотирьох було поранено. Під час обстрілу бойовики пошкодили житлові будинки та психіатричну лікарню у Слов'янську.
За кілька днів бойовики збили вертоліт Національної гвардії України, внаслідок чого загинуло 12 військовослужбовців, серед них – генерал-майор Сергій Кульчицький.
Слов'янськ був звільнений українською армією 5 липня 2014 року.

Під час бойових дій можна змовитись із кимось, щоб вбити когось, хто перебуває у зоні бойових дій, навіть якщо ви не знаєте, що він там є?

Правильно запитуєте. Я одразу почав звертати увагу, що для того, аби засудити людину за вбивство, потрібні мотив і знаряддя злочину. Відносно Віталія не було доведено наявність ані того, ані іншого. Його адвокат розбив усі висунуті звинувачення, використовуючи документацію, яку ми передавали до прокуратури і, зрештою, до суду. Документація не була прийнята. Тому, як мені здається, суд прийняв емоційне рішення.

Чому саме емоційне?

Журналісти ще до початку суду у своїх статтях і постах звинуватили Віталія у вбивстві. Тобто, італійська спільнота журналістів наперед його засудила. Вона подала проти України позов на відшкодування моральних збитків.

Віталія засудили через оті емоції, якими було наповнено місто Павія, через оті статті зі звинуваченнями. У складі суду присяжних, який судив Віталія, 11 суддів були з міста Павія, де жив Рокеллі. Вони, у певному сенсі, були емоційно заангажовані.

Прокурори обґрунтовували звинувачення тим, що Марків був причетний до командування батальйону і міг віддавати накази щодо ведення вогню. Це – хибне твердження?

На той час, у 2014 році, Марків був солдатом. Він попав зі мною на Карачун. Я був командиром взводу, Марків був моїм підопічним. Звинувачення казало, що він був причетний до командування через те, що він мав дві рації.

Тобто?

Я у своїх свідчення казав, що мав дві рації: одну, щоб спілкуватись із ЗСУ, другу – щоб спілкуватись із власним батальйоном. Те, що Марків також мав дві рації, не означає, що він виконував ті самі обов’язки, що і я. Це означає, що він мав доступ розмовляти із ЗСУ. Але звинуваченню це не було цікаво і вони цю частину моїх свідчення не дуже брали до уваги.

Чому всі на таких високих нотах обговорюють це рішення – його звинуватили у тому, що він міг домовитись із групою осіб, що призвело до вбивства. Фактів цього немає, є припущення, що він міг це зробити.

До мінометів він теж на той момент доступу не мав?

Абсолютно ніякого! Весь наш батальйон не мав до них доступу. У нас було лише стрілкове озброєння. На Карачуні два підрозділи – ЗСУ і НГУ – були розмежовані між собою. Ми відповідали за різні ділянки. Спілкування між нами було мінімум. Міномети були у ЗСУ і до них був обмежений доступ.

Чому?

З метою безпеки. Щоб противник не міг отримати доступ до інформації про їх розташування. У 2014 році бувало таке, що хлопці із ними фотографувались, викладали фото, і туди одразу ж починали прилітати снаряди. Крім того, місцеві жителі також чудово орієнтувались у території та розуміли – де, що і біля якого дерева є. Тому доступу до інформації про розміщення мінометних розрахунків не було майже ні в кого. У тому числі – у підрозділів Національної гвардії.

Марків у своїх свідченнях казав, що перебував на Карачуні на тій позиції, з якої не було видно місце інциденту, внаслідок якого загинув Рокеллі. Що це означає?

Від початку на Карачуні було кілька спостережних блокпостів, щоб упереджувати атаки і ведення вогню по нас. Блокпост, на якому був Віталій, дивився в іншу сторону від того блокпосту бойовиків, де загинув Андреа Рокеллі. Плюс до того, у свідченнях французького журналіста, який вижив, говориться, що вони кинули машину за 200 метрів від місця, де почався обстріл, і пішли пішки. Тому ми і пропонували, щоби прокуратура туди приїхала і подивилась.

З того місця, де був Марків, не видно, як під’їжджають машини. Там ростуть дуже високі тополі. Тоді, це був кінець травня, вже все розцвіло і було абсолютно неможливо проглядати будь-яку зону. Більше того. Там на переїзді тоді стояли вагони, які так само обмежували огляд. На фотографіях це все є, але на знімках це видно не так чітко, як можна було б пересвідчитись наочно, приїхавши туди.

Все зводиться до того, що Віталій не міг побачити ані їхнього приїзду, ані розгледіти, що це є якийсь конкретний журналіст. Близько 2 км – людське око з такої відстані не бачить. У нас на той момент не було якихось особливих біноклів. У нас бронежилети, з якими ми туди приїхали, пробивались не те, що кулями, а ножами. Тобто, амуніції як такої не було. Особливо – високоточних біноклів. Це була не натівська армія. До нас навіть доступу тоді не було, щоби підвезти якісь більш сучасні технології, як, наприклад, тепловізори. Тоді – це була проблема. І це зайвий раз доводить, що Віталій ніяк не міг бачити, хто перебував на тому місці трагедії.

Але італійська прокуратура не вникала у такі нюанси?

Абсолютно точно. Ми намагались це пояснювати. Але, на жаль, прокуратура або не хотіла чути, або не хотіла вникати у такі нюанси, чи хотіла якось дискредитувати нас. У кінцевому результаті винесено рішення, що мотиваційну частину, де пояснюють, чому саме такий термін присудили Віталію, вони зможуть надати аж через 90 днів – максимальний термін, передбачений італійським законодавством.

Це говорить лише про те, що іде затягування часу, щоби ми не мали можливості одразу подавати апеляцію. Взагалі, саме прийняття рішення без мотиваційної частини – це як? Дали якусь кількість років, а чому стільки, на яких підставах, на чому ґрунтується це рішення?

Дуже скидається на ті тези які постійно повторює Кремль, що на Донбасі є якісь сумнівні формування, а не боєздатне національне військо чи Національна гвардія. Все робиться для того, аби дискредитувати українське військо, українську державу і, в кінцевому результаті, розвивати той сценарій подій, який вони просувають останні роки.

Суд брав до уваги специфіку військової справи і військової теорії?

Суд викликав експертів, які є експертами у стрілковому озброєнні. Вони роз’яснювали, що таке автомат Калашникова, що у нього прицільний вогонь ведеться на 400 м, якою є прицільна убойна сила кулі. Суд також вислухав, що ніякого, навіть приблизного доступу ми тоді не могли мати до Слов’янська, тому що ми знаходились за Слов’янськом. Це, до слова, теж підтвердження того, що прокуратура свідомо не приїхала на місце подій, бо знала, що отримає там повну доказову базу, що Віталій не міг цього зробити.

Між місцем трагедії і Карачуном тече річка. Річка, яку можна тільки перепливати. Через міст її перейти неможливо – це абсолютно відкрита територія. Ніхто такого не робив і не збирався робити, бо це – нонсенс. Але прокуратура каже, що Віталій зміг річку перейти. Вони також намагались маніпулювати нашими свідченнями за рахунок перекладу.

Що варто нагадати про цю справу?

Мене дуже втішило те, що французькі журналісти готові давати свідчення, які не давались до цього. Це добре, бо особисто я уже не мав ніякої надії, що будуть отримані якісь нові свідчення. Будемо сподіватись, що знайдуться ще якісь свідки цих подій.

Є факти, що Гіркін з бойовиками тоді воювали між собою всередині Слов’янська, вони відкривали вогонь між собою, ми знімали це на відео. Я особисто це передавав генералу Кульчицькому. Є факти, які доводять, що над Словянськом бойовики вели між собою військові дії за владу. Це потрібно донести до суду.

Дуже дивно, що Рокеллі разом із французьким журналістом приїхали туди через російський кордон. Зараз ми вимагаємо інформацію про перетин кордону від прикордонної служби. Підтвердження цієї інформації означатиме повну відповідальність Російської Федерації за все, що відбувається на Донбасі і за те, чому загинув Рокеллі.

Дивіться також відео акції НГУ на підтримку Марківа:

Суд також заявляв, що проситиме прокуратуру відкрити кримінальну справу Вас. Чим це закінчилось?

Суд надав такий дозвіл, але вже не цьому прокурору, який показав, що він є заангажований. Було прийняте рішення надати Генеральній прокуратурі відкрити кримінальну справу, як проти командира, який несе відповідальність за дії своїх підлеглих.

Вони ж засудили Віталія за змовою. Змовитись потрібно із кимось. Першим таким "спільником", з яким нібито Віталій змовлявся, виявився я. Далі вони можуть почати розкачувати ситуацію і по тих українських гвардійцях, які свідчили у справі Віталія, по інших людях. Будуть зачіпати Збройні сили України. Таким чином буде зроблений безпрецедентний крок. Коли українських солдатів, українських добровольців, які воюють на захисті своєї держави, засуджують в іншій країні – це небезпечна річ, яка доводить, що такі рішення приймаються під командуванням Росії.

2018 OneNews.Все права защищены. Дизайн-разработка сайта SeoMarik |